Головний тренер «Руху» U-19 і помічник Леоніда Кучука в основній команді «синьо-жовтих» Віталій Пономарьов став гостем авторського проєкту Богдана Тимовчака «Один на Один».

Один із наставників «рухівців» підбив проміжні підсумки першої частини сезону. А вона виявилася доволі успішною для його підопічних. Юніори «Руху» стали переможцями чемпіонату України минулого сезону, зараз є лідерами в турнірній таблиці, успішно дебютували в єврокубках. Чи не найголовніше досягнення – чимало юніорів уже грають в основній команді «Руху». До того ж, одразу 11 вихованців отримали запрошення до молодіжної та юнацької збірних України.

ВИГРАЛИ ЦЬОГО РОКУ ВСЕ, ЩО МОЖНА

– Чи можна сказати, що ви вже щасливий тренер і наскільки зреалізований?

– Не буду лукавити, все, що можна, ми цього року виграли, здобули найвищі результати в кожному турнірі, в якому брали участь. Це дуже приємно, я радий і гордий за хлопців, подолали досить довгий шлях. Позаду багато роботи, і дуже добре, що є така винагорода для цих футболістів у вигляді тих перемог і досягнень. У першій команді багато з них уже дебютували. Тому емоційно дуже задоволений, що видався такий рік.

– Рік складний, але з точки зору футбольного клубу «Руху» він справді продуктивний і ефективний. Улітку Ви офіційно ввійшли до тренерського штабу Леоніда Кучука в основній команді, стали його першим помічником. Наскільки складно чи легко поєднувати посади: робота в головній команді, U-19, кураторство «Руху-2», який грав у чемпіонаті Львівської області? Вистачає на все часу?

– У нас так вийшло в клубі, що зараз дуже багато молодих футболістів, ставка на своїх вихованців, які могли би грати в Українській Прем’єр-лізі. Тому зробили такий експеримент. Хоча я не назвав би це експериментом, у нас досить добра співпраця з Леонідом Станіславовичем, це, звичайно, наддосвідчений тренер, є в нього багато чому повчитися. Практично разом ми тренуємо дві команди, через це легше та більше безболісно проходить цей перехід з команди U-19 в першу команду.

Я знаю всіх футболістів U-19 і молодших, Леонід Станіславович також, і ми разом зараз ухвалюємо рішення щодо них – виходить хороша співпраця. Хочеться також подякувати тренерському штабу – і з основної команди, і з U-19, і з команди юнаків 2006-го року народження, яких ми зараз розглядаємо на найближчу перспективу. Ми разом усіма тренерськими штабами працюємо, і я вважаю, що воно повинно принести свої плоди.

ХОТІЛИ НЕ «ЗАҐЛЕМБЄ», А «ХАЙДУК»

– Восени команда U-19 здобула безцінний досвід виступу на міжнародній арені. В Юнацькій лізі УЄФА першим суперником став польський «Заґлембє». Так сталося, що обидва поєдинки довелося проводити на його полі. Тим не менше вдалося пройти далі. За рахунок чого виявилися сильнішими?

– Ми всі жеребкування дивимося разом із командою. Перед першим етапом не хотіли «Заґлембє», а віддавали перевагу «Хайдуку» (Спліт). Чомусь такий вибір робили. Ще зі шкільних років беремо участь у міжнародних змаганнях і знаємо, що дитяча Академія «Заґлембє» дуже добре розвивається, це сильна школа, там багато футболістів теж дебютували за першу команду. Тому добре усвідомлювали силу такого суперника.

Але оскільки вже випав польський клуб, то цілеспрямовано готувалися до нього. Звичайно, що перевагу, в тому числі й психологічну, мали поляки, бо вони проводили два матчі вдома. Але наші хлопці налаштувалися належним чином. Так, ми і до цього мали міжнародний досвід, грали в багатьох турнірах із закордонними командами, але сама вивіска Юнацької ліги УЄФА на них трохи тиснула. Тому перший матч виявився дуже непростим, тим більше, що ми грали вдесятьох, із поля вилучили Богдана Слюбика, але, дякуючи характеру, згуртованості та єдиному колективу на полі, перемогли. Після цього я чомусь був упевнений, що ми пройдемо «Заґлембє».

КОМАНДНА РОБОТА – НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ

– Наступним суперником став титулований «Галатасарай», у якого потужна Академія. На папері турки виглядали фаворитами. Проте після двох поєдинків усе вийшло навпаки, ви доволі впевнено пройшли цю команду. Що зіграло в цьому ключову роль?

– Цікаво було зіграти з європейським титулованим клубом. Тим більше, що виїзну гру ми грали на їхньому центральному стадіоні в Стамбулі. Ми готувалися безпосередньо до цього суперника, знали його силу. Але далися максимальна зарядженість і виконання всіх настанов, на яких ми наголошували перед грою. При цьому допомогли нам два швидкі голи.

Загалом, на цих двох етапах я би поставив на перший план командну роботу, характер хлопців, і це дало свої плоди. Я вважаю, що в нас досить якісні футболісти, які можуть грати у хороший футбол. Тому за якість я не переживав, основне – їхня психологічна впевненість у цих матчах.

– І справді, наші футболісти в цих матчах грали по-спортивному нахабно та зухвало, не боячись імені суперника. «Галатасарай» не «Галатасарай» – таке враження, що їм було все одно, кому протистояти. Відчувалося належне психологічне налаштування. На мою думку, завдяки цьому міжнародному досвіду команда виросла у всіх компонентах, що вплинуло і на матчі внутрішнього чемпіонату.

– Звичайно, що впевненість відіграє ключову роль. Якщо взяти першу гру з «Галатасараєм», то два швидкі голи в Стамбулі вплинули на кінцевий результат. Після цього, перед матчем із київським «Динамо», залишалося мало часу на відновлення. Але я завжди хлопцям кажу, наскільки важливою є психологія. Вони мають розуміти, що можуть вийти та зіграти на максимумі своїх можливостей. Так і вийшло з «Динамо», вважаю, що ми повністю переграли киян, у всіх аспектах футболу.

Завжди їх вчу, що не можна думати про те, що недовідновлені, погано себе почуваємо, десь не підготовлені, а навпаки – навіть якщо ти граєш через день, так склався календар, то треба виходити та діяти на максимумі. Більшість із цих хлопців готові до такого. Вони це довели зараз навіть в основній команді, бо знову ж таки відбувається непростий перехід з юнацького футболу до дорослого.

ПСИХОЛОГІЧНО ХЛОПЦІ ГОТОВІ ДО «ІНТЕРА»

– Наступний суперник ще титулованіший –в 1/16-ій фіналу «Рух» зустрінеться з міланським «Інтером», а це клуб з історією, традиціями. Для них наша команда – загадка, можливо, відбудеться недооцінка, а може й серйозно поставляться. Тим не менше, протистояння складатиметься лише з однієї гри. Права на помилку, по суті, немає. Номінальними господарями будемо ми, поєдинок відбудеться 8-го лютого у Польщі. Ви вже розпочали вивчати «Інтер» і як розцінюєте шанси «рухівців»? 

– Ми вже переглядали гру «Інтера», хоча детально ще не розбирали. Видно, що це хороша команда, в ній багато збірників Італії свого віку, і не тільки її, а й Болгарії, Албанії, інших країн. Загальновідомо, що це дуже серйозний клуб європейського рівня.

Але думаю, що ми будемо готові до цього матчу. Як він складеться – загадувати важко, це футбол, тому що будь-яка гра може піти не за планом. Однак вважаю, що в психологічному плані наші хлопці належно підготуються до лютневої зустрічі, все буде нормально.

– На той момент в «Інтера» триватиме внутрішній чемпіонат, тобто суперники, на відміну від гравців «Руху», матимуть ігровий тонус. Чи не плануєте у зв’язку з цим якось форсувати підготовку? Як усе це відбуватиметься?

– Ми вже розробили план. Звичайно, будемо готуватися безпосередньо до цієї гри. Шукаємо хороших спаринг-партнерів для товариських матчів. Швидше за все, кудись поїдемо на збори. Не думаю, що той факт, що в нас іще не відновиться чемпіонат, має зіграти визначальну роль. Те, що граємо вдома, в нашому випадку в Польщі, – теж нам на руку. Не бачу в цьому великої проблеми. Зрозуміло, що під час чемпіонату, коли гравці перебувають у тонусі, легше, але ми під час підготовки зробимо все, щоби підвести команду до цієї гри в оптимальному стані.

У КОМАНДИ Є СТАБІЛЬНІСТЬ І ВПЕВНЕНІСТЬ

– Про внутрішній чемпіонат. Команда є лідером, таким чином підтверджує свій статус переможця юніорської першості минулого сезону. Наскільки складно молодим хлопцям поєднувати успішні виступи за U-19, в тому числі в євро кубках, із грою ще в основному складі?

– Ми і минулого чемпіонату випереджали «Динамо» та «Шахтар», цього сезону – теж. У нас досить хороша плеяда футболістів, які за всіма показниками не поступаються вихованцям грандів українського футболу, а в дечому і переважають їх. Тому, вважаю, хлопці перебувають на заслуженому місці. Не таким би легким став їхній перехід в основну команду, якщо би вони були не готові до таких випробувань. Вони заслуговують на це, тим більше ми бачимо, скільки збірників України, при цьому майже всі вони грають там в основних складах.

– Ваші підопічні цього сезону не зазнали жодної поразки, не програють уже 25 матчів, якщо додати міжнародні ігри – то 29. Востаннє програвали 30-го вересня 2021-го року київському «Динамо». До рекорду «Шахтаря» залишилося ще багато – 12 матчів. Відчуваєте, що суперники по-особливому налаштовуються на матчі проти «Руху»?

– Ми не збираємося бити жодні рекорди, хоча, звичайно, приємно, що є така серія безпрограшних поєдинків. Але це вкотре доводить, що в команди є стабільність, упевненість у своїх силах. Хлопці готові боротися за найвищі місця та тримати удар навіть тоді, коли щось не виходить на футбольному полі. Тому 29 матчів без поразок – це справді серйозний показник, якщо ти борешся за перше місце, то треба тримати планку.

Не буває таких команд, які завжди виграють і ніколи не програють, таких немає в природі. Але такі серії додають хлопцям упевненості в своїх силах і розвивають менталітет переможців. Для них зараз поразка – це щось незвичне. Хоча деколи корисно програвати, бо сам на поразках вчаться, особливо це стосується молодих футболістів. До поразок теж треба вміти правильно ставитися. Проте якщо вони вміють тримати удар і стільки ігор не програвати – це серйозний плюс у їхньому ментальному розвитку.

У ЗБІРНІ ПРОСТО ТАК НЕ ВИКЛИКАЮТЬ

– Ще один приємний факт для «Руху» – це виклик у молодіжну та юнацьку збірні України відразу 11-ох гравців «Руху». Наскільки вони там уже інтегрувалися та які мають перспективи?

– Деколи буває, що в збірні викликають футболістів, але вони там можуть відігравати другорядні ролі. Але наші гравці, навпаки, перебували на першому плані. Зокрема, в офіційному відбірковому турнірі на Євро всі наші 6 представників у збірній U-19 грали практично в основному складі, основний тягар падав на гравців «Руху».

Тому ми задоволені, що рухаємося правильним шляхом, адже у збірну просто так не будуть викликати, тим більше довіряти їм грати в основі. Будемо працювати, щоби якомога більше хлопців потрапляло в збірні, в нас іще є резерви, які можуть їх підсилити. Зрозуміло, що хтось швидше розвивається, хтось повільніше, але я бачу, що є ще такі хлопці, які можуть потрапити туди.

– Відразу семеро хлопців юніорської команди дебютували в основній команді «Руху». Чи вдасться цим хлопцям навесні закріпитися там?

– Я переконаний, що вдасться. Тому що вони не просто дебютували – візьмімо Ледвія, Слюбика, Холода, Кітелу, Підгурського, Квасницю, інших, не було сильно видно, що вони молоді хлопці. Той же Слюбик відіграв чотири матчі на досить серйозному рівні. Так само, як і решта хлопців. При цьому не буду зараз згадувати Сапугу, Романа, Карабіна, Слюсара, Дідика, які швидше дебютували.

Маю впевненість, що молоді гравці закріпляться в основній команді. При цьому на них буде дуже серйозний попит від європейських клубів, тому що це перспективні футболісти з хорошим потенціалом. І найголовніше – в цьому віці вони досить професійно ставляться до футболу. Це дуже важливо для хлопців від 17-ти до 21-го року, в перехідному віці це не так просто – але в тих хлопцях я впевнений.

ЗАВЖДИ ЗАЛИШАТИСЯ ПРОФЕСІОНАЛОМ

– Що потрібно зробити, щоби вони не зупинялися, прогресували та з часом, можливо, отримали виклики до головної команди країни?

– Насамперед – дисципліна. У клубі, в команді, а також самодисципліна. Я вважаю, що це першочергове, і хлопці повинні розуміти це. Треба їх вчити, щоби вони завжди залишалися професіоналами, вони вже перейшли в дорослий футбол, тепер потрібно триматися на характері та ставити перед собою цілі: для початку закріпитися в основній команді «Руху», згодом – потрапити до національної збірної. Для кожного футболіста повинна бути така мотивація – не якісь там побутові блага, а насамперед спортивні завдання. Я думаю, що наші хлопці готові до того, щоби досягнути високої мети.

– Щоби на півдорозі не зупинилися, мовляв, от я зіграв в УПЛ, і цього вистачить…

– Звичайно, що будуть різні моменти – у когось вийде, в іншого не вийде. Не можуть усі стовідсотково грати в Європі. Швидше за все, такого не буде, це складний процес. Але дуже цінно те, як ці хлопці зараз влилися в основну команду. Візьмімо останні матчі з «Олександрією» та «Чорноморцем» на рівні Прем’єр-ліги, ми, як я кажу, дітьми зрівняли рахунки за складних обставин – у меншості, а потім з 0:2. Для них це неймовірний досвід, і ті хлопці довели, що вони можуть таке робити.

НЕ МОЖНА МАНІПУЛЮВАТИ ТА ГОВОРИТИ НЕПРАВДУ

– Віталію Юрійовичу, дуже багато розмов щодо ваших вихованців, щодо вихованців клубної Академії. Нещодавно я побачив інтерв’ю головного тренера «Карпат» Андрія Тлумака. І хотів би на ньому зупинитися. Зацитую його відповідь на запитання одного з уболівальників. «У нас «Рух» (Винники) забрав школу, коли «Карпати» тамті вмирали, вони мають усі контракти, я тих всіх футболістів знаю, вони пройшли всі через мене так само, тому, звичайно, якщо ці футболісти будуть хотіти… У нас нема такого, що вони в «Русі», ми нікого не беремо. Це є наші футболісти. Вони зараз самі показують, як вони грають у єврокубках, це є наші «карпатівські» футболісти, які грають у Європі дуже класно, і ми за ними стежимо, грають дуже класно та дуже якісно, жаль, що тільки не за «Карпати»…

– Я завжди кажу, що найголовніші люди у футболі – це гравці та вболівальники. Без них не може бути футболу. Зараз дуже багато розмов навколо наших хлопців, навколо цього покоління, яке вже частково показало себе в Європі. Тому хочу вболівальникам максимально чесно й об’єктивно від початку і до кінця розповісти, як відбувався цей процес, щоби вони для себе його зрозуміли, і цими питаннями ніхто не маніпулював.

Дивіться, зараз у єврокубках грає 80% хлопців, яких я веду з 3-го класу. В нашій команді, згідно з регламентом Юнацької ліги УЄФА, має право грати тільки 3 виконавці 2003-го року народження. Ні Тлумак, ні будь-хто інший, хто зараз працює в «Карпатах», жодного стосунку до виховання цих хлопців не має. Я їх вів з 3-го класу, ми завжди досить добре грали в чемпіонаті України, в ДЮФЛУ.

Сталося так, що «Карпати» майже припинили своє існування, коли вони закінчували 10-ий клас. Юридично клуб іще існував, але ось такий красномовний факт: на стадіоні «Україна» в нас по пів метра трава була, ніхто її не косив, ніхто взагалі ні за чим не доглядав. Я, як тренер, який працював із ним впродовж тривалого часу, звичайно, за них хвилювався. Якщо одного чи двох запрошували «Шахтар» і «Динамо», то решті що робити?

У цей час «Рух» і Григорій Козловський взяли під свою опіку школу «Карпат», яка розліталася. Мене, як тренера, запросили в команду U-19. Звичайно, я взяв зі собою цих гравців, бо такого клубу, як «Карпати», на той момент уже не було, принаймні команда U-19 не існувала.

В «Русі» створили найкращі умови в Україні. На мою думку, ні «Шахтар», ні «Динамо» близько таких не має. Якщо би не було «Руху», відсотків 60 із цих хлопців не грали би в футбол. Маю на увазі на високому рівні. Я переконаний у цьому. Забрали би двох-трьох у «Динамо» чи  «Шахтар», решта би не мали, де грати.

А в нас за цей рік, окрім того, що ми стали чемпіонами України, якщо брати команду 2003-2004-го років народження, у збірних України, зокрема, U-19, грало 12 виконавців, при цьому перебували в основній обоймі. Такого раніше не було ніколи. У тих же «Карпатах» не було жодного разу, щоби з одного покоління стільки гравців викликали в збірну України.

Я працював у тій структурі, я теж переживаю за «Карпати». Це клуб, у якому я розпочинав працювати. Я тільки за, щоби команда розвивалася і буду надалі за неї вболівати. Але не можна маніпулювати людьми та говорити вболівальникам неправду. Треба розповідати правду. Якщо хтось має стосунок до виховання цих хлопців, то треба чесно про це казати…

Якщо брати до уваги 2003-ій рік народження з Училища фізичної культури, то, звичайно, варто подякувати Олегу Родіну, який виховав Сапугу, Квасницю, Непейпієва. Щодо 2003-го року народження зі школи «Карпат», то ці тренери теж зараз у «Русі» працюють – і Василь Леськів, і Олег Гарас, й Іван Шуга. Тому вище наведені слова – це просто маніпуляція. Тільки незрозуміло, для чого. Про свою команду я можу сміливо говорити, і всі це знають, що я їх із малих років тренував.

«РУХ» (ВИННИКИ) – «КАРПАТИ» (БАРТАТІВ) – ЦЕ Ж СМІШНО

– Я бачу, щодня перебуваючи на Академії «Руху», як працюють тренери, скільки потрібно роботи та зусиль, щоби виховати цих молодих футболістів. Це нелегко. Не знаю, можливо, в Андрія Богдановича чи заздрість, чи ненависть до «Руху». Тому що ці його наративи, відверто кажучи, дивують. Для початку з молоддю потрібно вміти працювати.

Я з великою повагою ставлюся до Андрія Тлумака. Ми багато років знайомі. Свого часу Андрій Богданович працював у «Волині», мав класні умови, але, на відміну від «Руху», завдання не виконав – в УПЛ не вийшов. В його розпорядженні був нападник Микола Кухаревич, в якого він не грав, можливо, недооцінили чи не побачили потенціалу. За рік нікому не відомий хлопчик і не потрібний «Волині» Кухаревич опинився у «Русі», звідки отримав виклик у молодіжну збірну України, засвітився в УПЛ, про нього розпочали говорити, і клуб успішно його продав у Європу. Це приклад того, що з молоддю потрібно вміти працювати, а не просто говорити. Тому закиди на Вашу адресу, що хтось інший їх виховав, некоректні та нечесні.

Інше питання: Андрій Богданович каже: «Рух» (Винники). Такий наратив чую вже багато часу, ми на нього не реагували, але потрібно нарешті відповісти. Так, футбольний клуб «Рух» (Львів) розпочинав свою діяльність у Винниках, і це територія Львова. Наша прекрасна база розташована у Винниках. І ми цим пишаємося.

Давайте зараз скотимося до дискусії на рівні «Рух» (Винники) – «Карпати» (Бартатів). Ну це ж смішно. В нас є уболівальники, які живуть у різних районах Львова, давайте їх поважати. Так само, як ми поважаємо вболівальників «Карпат». Але ми захищаємо честь Львова, і в цьому випадку, Андрію Богдановичу, Ви ображаєте наших уболівальників, а їх, повірте, багато. Вони підтримують «Рух» (Львів). Тому прошу ставитися з повагою до нашого клубу.

Свого часу керівництво «Карпат» двічі «допомогли» зникнути футбольному клубові «Львів». Пригадуєте клуби Діденка, Кіндзерського. Для чого, щоби не було конкуренції у Львові? Але ж саме в конкуренції ти стаєш сильнішим. Згадайте народження команди Олега Кононова, тоді її конкурентом в УПЛ був «Львів». Тому Львів, як місто, єдиний, але «Карпати» в ньому не єдині. Є футбольний клуб «Львів», який завдяки Роману Михайліву знову відродився. Тепер є і «Рух» (Львів).

ПЛЕЯДА ТАЛАНОВИТИХ ФУТБОЛІСТІВ МОГЛА ПРОПАСТИ

– Треба всіх поважати та визначати найсильнішого лише на футбольному полі. Зараз війна, це не час якихось інформаційних війн. Давайте поважати один одного та конкурувати на футбольному полі. Варто всім об’єднатися, проводити благодійні матчі та підтримувати разом нашу головну команду країни – Збройні сили України.

– Погоджуюся, що клубам потрібно з повагою ставитися один до одного, адже, за великим рахунком, ми виконуємо одну роботу. А стосовно наших хлопців хочу додати таке: «Рух» не зберіг їх для себе, він зберіг їх для львівського та взагалі для українського футболу. Якщо би тоді «Рух» цього не зробив, то, я переконаний, то в нас із цієї плеяди було би 2-3 збірники, але не 12. І це покоління футболістів могло би пропасти.

На жаль, у львівському футболі вже траплялися випадки, коли покоління здібних молодих гравців фактично пропадало. Тому наголошу: вдячний президенту клубу, його менеджменту за те, що ми змогли зберегти цих хлопців.

ТРИМАЄМО КУЛАКИ ЗА «КАРПАТИ», ВБОЛІВАЄМО ЗА «РУХ»

– Є різні етапи в житті, спочатку дитина йде в садочок, потім – у школу і так далі… Колишнім «Карпатам», якими керували Димінський, Смалійчук, ми дякуємо. Всім, хто доклав зусилля до виховання цих футболістів. Адже вони вчилися в тій школі…

–… Та й ті хлопці також завжди вдячні будуть «Карпатам»…

–… Ніхто цього не забирає. Але закінчує людина школу, потім що? Університет. Іншої можливості, ніж у «Русі», пройти футбольний університет не було. «Рух» надав цю, так би мовити, університетську освіту, а зараз дає можливість працевлаштуватися. Це важливі етапи в житті. Й применшувати заслугу «Руху» – це нечесно та некоректно.

Зараз у цих футболістів довготривалі контракти, вони захищають честь «Руху» (Львів) і є повноправними гравцями нашої команди. Дай Боже, щоби «Карпати» розвивалися, виховували своїх футболістів, і ми зустрілися в Українській Прем’єр-лізі. Цього я щиро бажаю. Класно було би отримати три львівські команди в УПЛ. І Андрію Тлумаку ми щиро бажаємо вивести «Карпати» в Українську Прем’єр-лігу.

Вважаю, що з таким бюджетом і таким хорошим президентом, який у них є, – а він любить футбол, допомагає йому, будує базу, – є у всі умови для того, щоби виконати завдання. Я не бачу причин, чому «Карпати» мають не вийти в Українську Прем’єр-лігу. Тим більше з тією слабкою Першою лігою, яка зараз є, з тими командами, які вийшли у фінальну вісімку, це буде смішно, якщо «Карпати» не вийдуть в УПЛ, чесно. Тому тримаємо кулаки за «Карпати», але вболіваємо за «Рух».

ЧЕРЕЗ 2-3 РОКИ «РУХ» БОРОТИМЕТЬСЯ ЗА ЄВРОКУБКИ

– Повернімося до справ «Руху». Це наймолодша команда УПЛ за середнім віком. Віталію Юрійовичу, коли вона зможе бути вгорі турнірної таблиці, тобто боротися за вищі місця в ній?

– Коли Ігор Дедишин запрошував мене в «Рух» U-19, а це було два з половиною роки тому, я відразу йому сказав, що наша команда U-19 буде боротися за чемпіонство, а якщо ж ми збережемо це покоління футболістів, то через 4-5 років уже головна команда буде боротися за зону Лігу Європи, за те, щоби грати в єврокубках. Я в цьому переконаний.

Чи вдасться зберегти цю команду – інше питання. Знаю, що зараз є дуже багато пропозицій стосовно наших гравців, можливо, вони не до кінця офіційні, але нашими футболістами однозначно цікавляться, в тому числі і європейські клуби. Тому розумію, що не так просто буде зберегти цю команду, проте якщо вдасться це зробити, то, я впевнений, через 2-3 роки вона гратиме в Лізі Європи.

– Я Вам дякую за це інтерв’ю. Хочу побажати в новому році всім нам миру, подякувати Збройним силам України, що ми маємо можливість говорити про футбол, грати в футбол, розвивати футбол. Найголовніше те, що наші футболісти можуть представляти наш клуб на міжнародній арені. Вже вся Україна пильно стежить за Вашими підопічними, їх розвитком, а попереду в нас матч-вивіска: «Рух» – «Інтер» у Юнацькій лізі УЄФА відкриють новий футбольний рік в Україні. Тримаємо кулаки, щоби львівська команда пройшла цей етап єврокубка, а в основній команді «жовто-чорних», я переконаний, ми побачимо ще не одного дебютанта.