Головний тренер «Руху» Леонід Кучук став гостем авторського проєкту Богдана Тимовчака «Один на Один».

Наставник «жовто-чорних» Леонід Кучук підсумував першу частину сезону, зупинився на проблемних аспектах у грі «Руху», оцінив молодих гравців команди та її лідерів, а також поділився враженнями від чемпіонату світу в Катарі й емоційних моментах навколо футболу в умовах воєнного стану.

ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ ВИСТУПУ «РУХУ»

– Враження дуже неоднозначні. Можу навіть сказати, що я незадоволений. Аналізуючи сам чемпіонат, як ми рухалися в ньому, в яких матчах чи навіть таймах ми провалювалися, роблю висновок, що занадто багато ми втрачали очок. Нам забивали голи на останніх секундах матчів, не те, що хвилинах. Ми дуже часто грали в меншості. Тому враження не є позитивними.

Хоча те, що в нас було в останніх турах, коли на перший план виходили молоді футболісти з U-19, дає надію, що вони будуть зростати, розвиватися та допомагати «Руху» й усьому українському футболу прогресувати.

Цей чемпіонат виходить специфічним. Багато матчів проходять на тлі повітряних тривог. Вже в першому турі проти «Металіста» довелося багато разів іти в укриття. Це значно ускладнює весь процес, до цього важко звикнути під час підготовки до поєдинків.

До того ж, у нас помилки допускали досвідчені гравці, при цьому помилки дитячі, необґрунтовані, психологічні, коли психологія футболіста в матчі не дозволяє йому тримати гру під контролем. У таких випадках гравець відволікається і помиляється по-дитячому.

Хоча у фізичному плані команда загалом виглядала добре, хочу за це подякувати тренеру з фізпідготовки Віталію Романюку. Ми фізично додали в усіх аспектах гри – інтенсивність, швидкість гри, індивідуальна швидкість, швидкість спринтів. Є певний прогрес, але є й багато над чим працювати.

ПРО ДЕБЮТАНТІВ І МОЛОДИХ ФУТБОЛІСТІВ КЛУБУ

– Чемпіонат U-19 і чемпіонат дорослих складів УПЛ – дуже різні. І для гравців цей перехід непростий. Адже дорослий футбол набагато швидший, тут майстерніші футболісти, потужніші команди, потрібно призвичаюватися до більш чоловічої гри. Саме тому ми допускали дуже багато помилок, які притаманні більше юнацькому футболу. А одна така помилка деколи призводить до того, що ти втрачаєш очки в матчі, в якому міг перемагати. В дорослому футболі все інакше, ніж у юнацькому.

Але я хочу дуже подякувати тренерському складу команди U-19, який об’єднався з нами та зумів довести молодих футболістів до дорослого футболу. А це дуже складно. Одного-двох гравців – це одне, а коли таке треба зробити з 10-ма чи 15-ма – це дуже складна ситуація. Деколи доводилося ухвалювати непопулярні рішення, проте вони дали певний результат. Ми бачимо, що наша команда U-19 дуже добре виступає і у внутрішньому чемпіонаті, і в Європі.

Довелося використати аж 27 футболістів у першій частині сезону. До такого кроку змусили різні причини. Це пов’язано і з травмами гравців, і з п’ятьма вилученнями в матчах. До того ж, рівень деяких футболістів виявився непідтвердженим грою. Тому за «Рух» зіграла велика кількість виконавців. Але це дозволило нам залишатися на плаву, хоча довелося дуже важко.

Наприклад, матч з «Олександрією» – складні умови, важкий переїзд, чергове вилучення, як це не дивно, знову травма у вигляді перелому. Та все ж ми зуміли відігратися в меншості. А далі ще один складний поєдинок – із «Чорноморцем». І знову виникли проблеми зі складом через травми, з позиціями гравців. Та команда проявила дух і характер – відігралися з «Олександрією» вдесятьох і відігралися з «Чорноморцем» із 0:2. При цьому обидва другі тайми ми зіграли з позиції сили.

Саме це дає дуже багато надії, що ми переходимо з юнацького футболу в дорослий. І ті юнаки, які в нас грали, провели напередодні два тайми за U-19, потім виходили та демонстрували характер. Яскравий приклад – Холод, зіграв напередодні два тайми на «штучці», а потім вийшов на весь другий тайм основних команд із «Чорноморцем». Це багато про що свідчить. Так, він зробив одну помилку, але вона більше пов’язана з якістю поля, а не з його діями.

Візьмімо таку уявну ситуацію: будь-який клуб УПЛ раптом узяв і поставив у основний склад 8 футболістів з U-19, що буде з цією командою? Хотів би побачити, як би зіграли ті ж «Олександрія» чи «Чорноморець» з такою кількістю молодих гравців. А в нас так за фактом виходить.

Я чув одного з телекоментаторів, який не розумів, чому нам перенесли матч із «Чорноморцем». А як ми могли грати, як у нас 6 гравців у юнацькій збірній України і 5 у молодіжній? Тільки Роман Дідик не поїхав у молодіжку, бо травмувався в матчі зі «Львовом», у нього розрив зв’язок гомілкостопного суглоба, що трактується, як перелом, 4 тижні в гіпсі…

А що не зрозуміло коментатору? Порахуйте – 11 гравців у збірних, там вони на хорошому рахунку, і в нас більшість із них основні. Ми, за великим рахунком, виховуємо їх у бойових дорослих умовах. Я пишаюся цими футболістами. І ще разу дякую і тренерському штабу U-19, і керівництву клубу. Це ризикований крок, але якщо його зробили одного разу, потрібно рухатися далі.

ПРО ТАЛЛЕСА (6 ГОЛІВ і 5 АСИСТІВ)

– Не варто виокремлювати Таллеса – для мене в нас відбувається народження нової команди. Адже Таллес без усього колективу, який працював, без Марка Сапуги, без Ледвія чи без Паньківа, без Довгого чи Юри Климчука, без того ж Кітели чи Романа, не став би тим, ким він зараз є.

Таллес дуже добре зіграв у першому відрізку цієї частини чемпіонату, але трохи гірше – в другому. В його грі я бачу певні помилки, над ними він працює. Під Таллесом є гравці, які носять йому рояль. Саме їм я особливо подякую, тому відзначати винятково Таллеса… В нас, наприклад, є такого ж плану Олег Федор, нове ім’я, він уже стукає в двері головної команди…

Тому я не хочу когось виокремлювати, а відзначу насамперед команду, яка згуртувалася, здружилася, і в якій не має бути іноземця, який грає на роялі, – а всі взяли рояль і понесли. Грають усі разом – ось таке потрібно відзначати.

ПРО БРАЙТА ЕНОБАХАРА

– У нього є майстерність, але він своєрідний гравець. Прийшов – і відразу травмувався, перелом двох ребер. У тому епізоді навіть не було порушення, а ми втрачаємо футболіста, на якого розраховували…

Брайту в нашій команді ще потрібно підтверджувати ту майстерність, яка в нього насправді є, варто кожного дня, кожного тренування доводити, що ти можеш грати в УПЛ.

ПРО БРАК ЦЕНТРАЛЬНОГО НАПАДНИКА

– Зате в «Русі» є команда… А що, цей яскравий нападник з Місяця має звалитися? Таких форвардів виховують роками, нізвідки він не може з’явитися. На цій позиції в нас грали Юра Климчук, добре проявив себе в останніх двох іграх Ярослав Карабін, Брайт зіграв хвилин 15 – і перелом, що тут зробиш?..

Центрального нападника потрібно шукати чи виховувати. А в наш час це не так просто. Натомість у нас є командний дух «Руху», такий колектив останнім часом вдалося створити.

КОГО ХОТІВ БИ БАЧИТИ В «РУСІ»

– Хотілося би декілька футболістів зі збірної Аргентини. Але ж немає такої можливості. Можливо, декого зі збірних Франції чи Англії. Але знову ж таки – цього немає…

Якщо серйозно, то, можливо, з’явиться в нас 1-2 нові гравці. Але у зв’язку з війною трансферний ринок в Україні зараз дуже незрозумілий. Як я кажу – всі хапають те, що лежить, для того, щоби мати вже сьогодні розвиток команди. Ми ж не хапаємо те, що лежить, а виховуємо тих, кого повинні виховати. А це довга та важка справа, потрібно терпіти та чекати.

Зрозуміло, що дуже потрібний результат, але на шляху до нього будуть і помилки, і дуже погані матчі. Та все ж у процесі виховання потрібно дочекатися його. З іншого боку, вміння грати на результат – це ознака професійності команди. Однак багато що залежить також від майстерності футболістів, а її виховують роками.

ЯКИМ БАЧИТЬ «РУХ» НАСТУПНОГО РОКУ

– Час покаже. Дай Боже, щоби закінчилася ця дурна війна, яку організували дурні, які вирішили, що вони найправильніші. Тому – не знаю… Дай Боже, щоби чемпіонат України з футболу тривав, щоби нові футболісти виховувалися, не бігали в укриття, щоби воїни ЗСУ поверталися додому живими. Ніхто не може спрогнозувати, яким буде «Рух», яким буде його результат. Дай Боже, щоби не було війни…

НЕОДНОЗНАЧНІ ВРАЖЕННЯ НА ТЛІ ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ

– Це одна з тих подій, яка може дати невелику розраду українцям у цей важкий час. Але це все дуже складно. Я теж стежу за збірними, які там виступають. І часто ставлю сам собі запитання: чому в Україні війна, а там люди радуються життю, там свято, а в нас тут війна, часто немає світла, відбуваються масовані ракетні обстріли, людське горе. Невже людям, які стріляють по Україні, подобається вбивати мирних мешканців і людей, які захищають свою рідну землю? Через це я перебуваю в шоці.

ЯК БИ ВИГЛЯДАЛА ЗБІРНА УКРАЇНИ В КАТАРІ

– Взагалі ж, чемпіонат світу – це завжди яскрава подія. Вони стала би ще яскравішою, якби там грала збірна України, якби навколо було мирне життя. Тоді можна би було сповна любуватися матчами, зосередитися безпосередньо на футболі. А зараз це такі вибіркові моменти, які не доставляють настільки яскравих вражень, як це могло би бути.

Як тренер, можу виокремити на чемпіонаті світу таке: зараз будь-яка збірна може обіграти свого суперника. Це свідчить про те, що футбол вирівнявся. Я уявляв собі, як би збірна України грала на цьому чемпіонаті світу, думаю, вона стала би одним із яскравих його учасників. Як, наприклад, Японія, Корея, Сенегал, Камерун… Для української збірної це стало би поштовхом, щоби рухатися вперед.

Але життя триває, ми працюємо далі. Дехто каже, що рівень українського футболу впав, проте я вважаю, що він піднімається. Поясню таку тезу легко: рівень футболістів, які гратимуть уже після цієї кривавої війни, буде вищим, прийдуть ті молоді гравці, які зростатимуть у настільки складних умовах, що стануть більше загартованими до різних випробувань.

Після матчу Хорватія – Аргентина я зрозумів, що важливим чинником перемогу став бійцівський дух аргентинців. Такий самий войовничий дух є і в українців, який дуже допомагатиме під час поєдинків.

ПРО ПРОВАЛ ЗБІРНОЇ НІМЕЧЧИНИ

– Перед початком чемпіонату світу моїм фаворитом була Німеччина. Це дуже добра команда. Її матч з Іспанією став зразковим – тактично грамотним, із великою кількістю єдиноборств, цікавих атак, він нагадував своєрідний фінал. Але, можливо, недооцінка в першому матчі з Японією зіграла з Німеччиною злий жарт.

До того ж, європейські збірні фактично не мали часу на підготовку, на відміну від неєвропейських команд. Тому Німеччина не вкотилася в чемпіонат, а коли вкотилася, вже було пізно.

ПРО ФЕНОМЕН ЗБІРНОЇ МАРОККО

– Марокко – дуже потужна збірна. Навіть якщо просто подивитися на антропометричні дані цієї команди, то вона, напевно, переважає всіх суперників на цьому чемпіонаті. А ще це дуже організована команда, зламати її оборону – дуже важка справа, а лінія атаки в них надзвичайно швидка. Багато гравців з Марокко грають у Європі в сильних клубах. До цього вони додали особливий командний дух – і просунулися настільки далеко та стати сенсацією турніру.

ХТО СТАНЕ ЧЕМПІОНОМ СВІТУ

– Аргентина. Коли ця збірна у чвертьфіналі виграла в Нідерландів у серії пенальті, наш аргентинець із «Руху» Альваренга сказав, що його співвітчизники стануть чемпіонами. Я погоджуюся: оцей дух аргентинських бойцюганів плюс Мессі, який може використовувати моменти. Але наголошу: ця збірна Аргентини – не тільки Мессі, його партнери можуть створювати для нього моменти.

ПРО ВІЙНУ В УКРАЇНІ

– У мене така мрія, щоби в Україні був мир. Його можуть забезпечити Збройні сили України, які не дозволяють окупантам її захопити та знищити українських людей. Я дуже дякую військовим за те, що вони роблять для того, щоби повернулося мирне життя, щоби був футбол в Україні. Його тут люблять, знаю, що і бійці ЗСУ є вболівальниками цього виду спорту. Футбол залишився в душі кожного українця. Я дуже переживаю за кожного військового, за кожного пораненого, за кожен населений пункт, який знищується.

Думаю, що бойовий дух українців – це генетично. Цей дух закладений ще багато-багато віків тому. Коли ми відвідували львівський військовий госпіталь, я побачив поранених молодих військових. Для мене, як дуже емоційної людини, це стало таким поривом, я дуже переживаю за кожного хлопця, який поранений, який воює. Це хлопці, які дарують нам життя.