Старший тренер «Руху» U-11 – про унікальність своєї команди та особливості роботи з наймолодшими вихованцями Академії.

– Унікальність нашої команди в тім, що вона є наймолодшою в Академії. Минулоріч наймолодшими в нас були U-12. Цього року ми пішли далі і сформували команду U-11 з дітей 2012-го року народження. Це 14 хлопців, усі щирі та дуже веселі. Троє зі Львова, решта – з інших областей України. Географія широка – Закарпаття, Луцьк, Буча, Кременчук. 

У роботі з цими дітками, крім футбольних моментів, дуже важливо враховувати також і психологічну складову. На початках важливий адаптаційний процес, який, будемо відвертими, триває і досі. Ще вчора ці хлопці жили з батьками, а тут переїхали в нове місце, де їм доводиться розпочинати самостійне життя. Самостійно стежити за чистотою кімнати, робити уроки, комунікувати та заводити нові знайомства. Для дітей це своєрідний стрес. І аби вони швидше пристосувались до змін, ми багато з ними спілкуємось. Кожен з цих хлопців унікальний, тому до кожного знаходимо індивідуальний підхід. Стараємось зробити максимально комфортні умови, при яких дитина могла би розкрити свій потенціал. І найважливіше, це дисципліна та порядок, над якими ми кожного дня працюємо. Важливо закласти оцей початковий фундамент як у виховному плані, так і у спортивному. Аби з них виросли не лише класні футболісти, але й хороші люди. Радий, бо хлопці звикли, пристосувались до насиченого графіку і загалом непогано себе проявили за ті пів року. 

Влітку у нас був великий відбір. Переглянули 300 дітей цієї вікової категорії. Обирали за їхніми індивідуальними якостями. Хтось гарно обігрує, хтось має хороше бачення поля, швидкість, фізичні якості тощо. Зараз працюємо над базовими речами: техніка, індивідуальна майстерність, розвиваєм координацію. На цьому етапі це найважливіше, адже якщо не закласти у цьому віці правильні принципи роботи з м’ячем, потім буде набагато важче. Вже у старшому віці вони будуть освоювати тактичні моменти. А зараз це гарний вік, коли вони, неначе губка, вбирають нову інформацію, і отримують максимальне задоволення від спорту. Зараз футбол для них це не професія, а більше емоція. Буває, що їм недостатньо двох тренувань в день, і вони хочуть займатись втретє, такі вони енергійні. 

Треба розуміти, що у 10-11 років концентрація у дітей на дуже низькому рівні. Але вони вже втягнулись у наш режим і дуже дисципліновано ставляться до навчального процесу. Знають, коли треба попрацювати, а коли можна відпочити. Можу сказати, що прогрес уже помітний. Як індивідуальний, так і командний. Від гри до гри, від одного турніру до іншого. 

Вони люблять тренуватись, але тренування – це рутина, і тут важливо не переборщити. Бо коли хлопці грають на турнірах, у них очі світяться по-іншому. Я бачу, як вони повертаються зі змагань і зі ще більшим завзяттям працюють на заняттях. Саме у матчах, на змаганнях вони найбільше прогресують. Ось до прикладу – наш недавній виїзд у Чехію на турнір в Остраву. Дуже круті змагання, де наші хлопці мали змогу зіграли проти команд з Чехії, Словаччини, Польщі. Для них це був перший такий міжнародний досвід, і це вдвічі приємніше. Там ми грали в залі у форматі 4+1, дуже вдало себе проявили та перемогли на турнірі. Опісля того повернулись до Львова, і через тиждень взяли участь у RUH CUP. Грали двома командами, посіли у своїй віковій категорії 2-ге та 4-те місця. Було видно, що багато емоцій віддали у Чехії, тому десь не вистачило нас у фіналі. 

Кожен турнір для цих хлопців це своєрідний іспит, тому наступного року також плануємо брати участь у змаганнях. Результат – це наслідок проробленої роботи, але кубки і перемоги – це не головна мета на цьому етапі. Я завжди кажу своїм хлопцям, що сьогодні вони повинні бути сильнішими, ніж учора. Новий день для них – це новий виклик. Якщо за цей рік вони стануть сильніші, це вже великий успіх.