Старший тренер команди «Рух» U-12 – про особливості тренувального процесу, виховні аспекти своєї роботи, вимоги до гравців та участь у закордонних змаганнях. 

ВІДБІР В КОМАНДУ ТА ЇЇ СКЛАД 

З командою U-12 ми працюємо вже півроку. Влітку у нас відбувся масштабний відбір, на який приїхало дуже багато діток з різних куточків України. Дуже приємно, що було стільки охочих потрапити в Академію «Руху». До команди потрапили найталановитіші. Зараз з нами працює та навчається 30 гравців. У нас є хлопці з Одеси, Харкова, Києва, Вінниці, Кременчука, Івано-Франківська, Тернополя, Львова. 

ОСОБЛИВОСТІ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Перш за все, ми дбаємо за креативність і творчість. Бо лише у творчому середовищі дитина може себе якнайкраще розкрити. Якщо хлопець демонструє свої найкращі якості, то, відповідно, і росте, як футболіст. Окрім цього, на тренуванні ми робимо акцент на прийнятті рішень та розумінні гри. Хочемо, аби юний футболіст був повністю занурений у гру. Щоб він думав про гру, знав, на що саме треба в першу чергу звертати увагу у процесі, як правильно прийняти рішення у той чи інший момент та що йому при цьому допоможе. Хороша думка це добре, але якщо гравець не може її реалізувати це мінус. Тому на заняттях ми також працюємо і над технічними елементами. Тут низка компонентів, щоб хлопці розвивались, і ми дуже ретельно до цього ставимось. 

ВИХОВНІ АСПЕКТИ ТРЕНЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Насправді ми не тільки тренери, але часто ще виконуємо роль тата, мами, брата, друга. Як я вже казав, хлопці з усієї України, і в кожного свій характер, своя ментальність. У кожного з них є лідерські задатки, адже у своїх попередніх клубах вони були на провідних ролях. Зараз ця ситуація частково міняється, відбувається своєрідна зміна ролей. Тому стараємось створити їм комфортні умови, маємо показати, що ми тут, аби допомогти і максимально розкрити їхній потенціал. Це наша головна мета, і вона, зізнаюсь, є не з легких, оскільки до кожного гравця треба знайти свій ключик. На це потрібен час, це клопітка робота, яка не робиться за день чи два. Ми вже робимо великі кроки для подолання цих викликів, і я впевнений, що з часом це дасть неабиякий результат.

УЧАСТЬ В УКРАЇНСЬКИХ ТУРНІРАХ

Тренувальний процес має бути конкурентним. Через цей процес ми готуємо гравців до турнірів. Змагання – це завжди стрес, але тільки якщо ми його таким сприймаєм. Насамперед я хочу, щоб у моїх гравців було позитивне мислення та дух переможців. Тоді хлопці сприймають турнір як можливість, можливість показати і реалізувати все те, над чим ми працювали на тренуваннях. Оце важливо розуміти і це ми стараємось донести до дітей.

Стосовно турнірів тут, в Україні, ми взяли участь у двох розіграшах LEO CUP. У першому – змагались із однолітками, у іншому – вже з на рік старшими хлопцями 2010-го року народження. В обидвох цих турнірах ми посіли другі місця. Жартуємо, що зробили срібний дубль на цих змаганнях. Фактор того, що проти тебе грають старші, дається взнаки. Проти старших хлопців завжди складно грати. Старші завжди хочуть довести, що вони кращі. Та й і фізіологія теж відіграє важливу роль. На рік старші хлопці  фізично більш розвинуті, вони швидше біжать, швидше приймають рішення на полі. Для молодших це завжди є викликом. Але є також і подвійна мотивація – обіграти старших. 

Наш успіх на LEO CUP – це передусім результат таланту. Я дуже задоволений, що треную саме цю команду. Ну і правильні акценти були розставлені перед матчами. Ми не націлювались на результат, а думали про свою гру та її якість. Попросив хлопців, щоб вони отримували задоволення від футболу. Ми хочемо перемагати, але навіть якщо програєм, то хлопці мають пам’ятати: нічого страшного не сталось, результат прийде у майбутньому.

УСПІХИ У МІЖНАРОДНОМУ ЧЕМПІОНАТІ ІНТЕРЛІГИ  

Досвід закордонних турнірів є дуже важливим. Описати важливість таких виїздів одним словом неможливо. На ньому діти здобувають неймовірний досвід. Я згадую команду 2009-го року народження, яку тренував минулого року. Ми їздили на турнір в Польщу, де грали проти «Порту», ПСЖ та «Ювентуса». Команда до цього турніру та після нього – зовсім інша. 

Досвід Інтерліги, в якій зараз беруть участь мої хлопці, проявить себе згодом. Відмінність у тому, що вони думають та налаштовуються на іноземні команди по-іншому. Адже не знають, як грають команди з Угорщини, Чехії чи Польщі. У гравців відчувається внутрішня боротьба, коли, припустимо, вони виходять грати проти хлопців з академії празької «Спарти». Це є хороша нагода адаптуватись до невідомого та націлити їх на вищий рівень. Гра на закордонних турнірах підвищує наш рівень, додає команді новий поштовх, новий стимул. Стимул бути кращими, стимул довести, що школа львівського «Руху» гідна давати конкуренцію таким колективам. 

ПРОГРЕС КОМАНДИ

Він однозначно помітний. Уже минув період так званої адаптації. Діти зрозуміли вимоги Академії та тренерського штабу, можливості своїх партнерів та демонструють досить зрілий футбол, як на цей вік. Дуже задоволений їхніми успіхами. На полі вони поєднують індивідуальні дії, взаємодіють командно, використовують різноманітні комбінації. 

НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ 

Зараз найважливіше для хлопців – це відпочити. Відпочинок – один з ключових факторів росту футболіста. Тому хай набираються сил, щоб бути готовими до нових викликів. 20 січня на нас чекає черговий виїзд за кордон. Цього разу у рамках Інтерліги ми їдемо в Угорщину. Буде цікаво, бо перше коло ми пройшли без поразок, здобули 8 перемог у 8-ми матчах. Але друге коло буде набагато складнішим, адже суперники будуть на нас більше налаштовуватись. Ми лідери чемпіонату, тому і налаштування буде відповідне. Прагнемо ту високу планку втримати на тому рівні, що її підняли восени.